Батько та син, Іван та Андрій Антонюки – медики. Старший Антонюк Іван за фахом невропатолог, а менший Андрій – стоматолог. Проте, війна, яку розв’язала Росія зробила іх, як і багатьох українців, волонтерами.
Вони волонтерять з перших тижнів повномасштабного вторгнення. «Треба допомагати захищати нашу країну. Хто ж, як не ми?» - кажуть.
Почалося все з того, що віддавали на потреби військових те, що було вдома: від цвяхів до лопат. Пізніше почали збирати допомогу і передавати знайомим на передову. Часто доводилося збирати необхідне по сусідах і знайомих. Люди ділилися всім, що мали, а волонтери відправляли у зону бойових дій. Передавали також і на місцеву тероборону.
Через знайомих почали співпрацювати із поляками. На складах у Польщі завантажували продукти харчування і також возили військовим. Передавали велику кількість дезінфікуючих засобів, розуміючи, що на фронті хлопці часто не мають де помити руки.
Тепер родинне волонтерство Антонюків стало більш глобальнішим: працюють з фондом «Добра справа», допомагають фінансово та шукають благодійників серед своїх друзів, збираючи гроші на авто, дрони, запчастини. В основному допомогу надсилають адресно: рідним і близьким.
Проте, не відмовляють всім, хто звертається. Також, тісно співпрацюють з іншими благодійниками: тими, хто приганяє та ремонтує автівки. Нещодавно Іван та Андрій Антонюки профінансували придбання автомобіля, який фонд "Добра справа" передав військовим, туди, де дуже «гаряче».
Паралельно з волонтерством Іван Антонюк зараз займається власною справою, а Андрій – працює стоматологом. Його пацієнти - військові отримують весь пакет послуг безплатно. В основному, це – бійці ЗСУ, які приїздять у відпустку або потребують протезування зубів після поранення. Він їх приймає без черги і каже, що до цього з розумінням ставляться інші пацієнти.
Навіть після перемоги Антонюки не збираються зупинятися, бо планують відбудовувати країну. "Наш девіз: успішно працювати, багато допомагати, тоді й перемога наступить швидше", - кажуть благодійники.
Comments