top of page
  • Фото автораDobra Sprava

Історія волонтера Віктора Навроцького

«Ви знаєте, війна настільки проявляє людей! Все абсолютно проявляє: хто що може, на що здатний, в кого які погляди, відношення до військових та один до одного», - ділиться лучанин Віктор Навроцький.


Чоловік волонтерить з перших днів повномасштабної війни, контактує і працює з багатьма людьми, тому зробив такі висновки. Допомагає лише адресно. Наприклад, з першого дня до цього часу допомагає військовим на білоруському кордоні.


«Хлопці стояли голі, босі. Допомагав і допомагаю їм чим можу. Тоді погода така була паскудна. Хлопці похворіли. «Добра справа» надала медикаменти, то відразу завіз ім. Продуктами харчування забезпечував. У маленьких селах бабусі пекли-варили, діди кіньми звозили, а я вже передавав військовим. Потім, вони кажуть, що нема з чого пекти - все випекли, то так само, брав у благодійному фонді муку - їм возив. Тепер картинка змінилась. Хлопці забезпечені, але, всеодно, час від часу їм щось треба», - розповідає волонтер.


Віктор Навроцький вважає, як громадянин України зобов‘язаний допомагати у цей, складний для країни час військовим. Крім того, тісно працює з Пульмівською громадою, яка є прикордонною. Так само забезпечував медикаментами від «Доброї справи» місцевий медичний пункт.


«Там зовсім нічого не було. Завіз ліки, щоб можна було надати першу медичну допомогу. Дехто каже, що треба на передок везти, а не сюди. То хочу порадити таким, щоб пішли у військкомат та попросилися туди на службу у ті ліси і болота. Я бачив, як їм там було на власні очі. Але, здебільшого говорять ті, які зовсім нікому нічим не допомагають», - впевнений волонтер.


36 переглядів0 коментарів

Comments


bottom of page