top of page
  • Фото автораDobra Sprava

Історія волонтерів Юрія та Дмитра Смітюхів



«Найперше, що ми зробили, це - набрали пісок у мішки і розвезли по блок-постах. 800 тон піску пішло тоді на укріплення блок-постів. Весь, що був на базі».


Брати Юрій та Дмитро Смітюхи волонтерять не з перших днів повномасштабної війни, а з перших годин. Кажуть, що «спочатку була паніка, емоції, а потім з’явився азарт і сподівання, що ось-ось ми переможемо і все закінчиться. Це ж 21 століття! Яка може бути повномасштабна війна!»


Після піску - обладнували укриття. Знаючи потреби війська з 2014 року, вже 28 лютого пригнали перше авто для військових. Потім - ще і ще…Приєднались до Благодійного фонду «Добра справа». Завозили різну гуманітарну допомогу з-за кордону, зокрема, з Америки. Там, у штаті Нью-Йорк, живуть брати Сільчуки, які багато допомагають: і фінансово, і різноманітною допомогою. Наприклад, надали, багато медикаментів, за якими особисто літав і незабаром знову полетить в Америку Юрій.


Привезли біля 4 тисяч турнікетів, яких критично не вистачало тоді в Україні. З них - 600 передали у київську військову частину. Частину медикаментів завезли у Володимирську лікарню, а частину передали у Спілку ветеранів АТО. Доставляли продукти у Бучу та інші постраждалі українські міста і села. Загалом, друзі, знайомі, однокласники, родичі зверталися з потребами і Смітюхи всім старались допомогти.


Брати розповідають, що у перший місяць війни вдома майже не бували і родин не бачили. Робили все для Перемоги, все - для України.


«Якби більшість з нас не волонтерили, то вже б всі мусили розмовляти російською, а не українською. Тут був би «руській мір». Завдяки волонтерам, більшою мірою, ми є Україною та українцями, - впевнені брати, - У нас була можливість жити спокійно в інших країнах, але ми залишились тут, адже Батьківщина в біді».


До Перемоги не думають зупинятись, хоча зараз стало важче виконувати потреби. Важче знайти кошти. Але, почались транспортні перевезення, тому майже кожну «зароблену копійку» віддають армії та військовим.


«Хотілося б, щоб держава і наші можновладці належно оцінили роботу волонтерів. Ми не знаємо таких серед нас, які зловживають. Наші друзі і ми, робимо все безкорисно. Приємно те, що дякують, що ті бронежилети, які ми передаємо рятують життя не одному бійцю», - ділиться Дмитро.


«Україна буде потужною процвітаючою державою, - продовжує Юрій, - з потужною армією, до якої ще буде проситись НАТО (посміхається). З такою підтримкою у світі ми будемо швидко розвиватися і жити набагато краще як деякі європейські країни».



177 переглядів0 коментарів

Comentários


bottom of page